Казимир Станіслав Шпондровський
Підполковник Генерального штаба Війська Польського • 1899 – 1940
«Непохитний офіцер розвідки. Вірний присязі Богу та Вітчизні до самого кінця.»
Біографія та архівні документи життя офіцера Війська Польського та військової розвідки (Другого відділу Генерального штабу), розстріляного в Москві НКВС за відмову видати військові таємниці.
Біографія
Казимир Станіслав Шпондровський народився 1 березня 1899 року в Кросценко-над-Дунайцем (тодішня Галичина під владою Австро-Угорщини) у родині вчителів Ігнація та Терези (уродженої Зажицької). У 1912–1914 роках під час навчання в гімназії активно діяв у Стрілецьких дружинах у Вадовиці. Рано осиротівши, у 1916 році закінчив гімназію з відзнакою і вступив добровольцем до Польських легіонів Юзефа Пілсудського.
Після присяжної кризи та служби в австрійській армії (до 5 листопада 1918 р.) вступив добровольцем до польської армії в званні хорунжого. Декретом Верховного Головнокомандувача Юзефа Пілсудського від 16 січня 1919 року був офіційно прийнятий до Війська Польського з колишньої австро-угорської армії та отримав звання підпоручника. Служив у 1-му, 6-му та 7-му артилерійських полках у Ченстохові, де 7 квітня 1923 р. одружився з Халіною Ласковською. За відвагу в радянсько-польській війні нагороджений Хрестом Хоробрих та Пам'ятною медаллю. У 1923-1930 роках служив інструктором та ад'ютантом артилерійської школи в Торуні, отримавши від генерала Домбковського відгук як «найкращий офіцер 7-го полку».
У 1932 році закінчив Вищу військову школу з дипломом офіцера артилерії та був направлений до II відділу Головного штабу (військової розвідки). З 1933 року брав активну участь у розвідувальних операціях на ключових стратегічних напрямках, зокрема на німецькому. Його самовіддана служба в структурах польської військової розвідки, а потім непохитна стійкість у радянському полоні назавжди вписали його ім'я в історію польської оборони.
Розвідувальна діяльність
У липні 1935 року він очолив Експозитуру № 4 в Катовиці, де керував наступальною розвідкою та контррозвідкою проти Третього рейху, координуючи мережу з понад 70 агентів та розширюючи Технічний відділ (1/6 штату). Через свою безкомпромісну позицію та наполегливі попередження Головного штабу у Варшаві про масштаби німецької військової загрози (що керівництво визнало надмірною критикою) він був відкликаний з Катовиці 1 лютого 1939 року та в дисциплінарному порядку переведений до 6-го полку важкої артилерії у Львові. Перед обличчям війни обійняв посаду заступника начальника, а потім начальника розвідки (II відділу) штабу армії «Краків».
Під його керівництвом (після прийняття поста у підполковника Кароля Пясецького) штат експозитури налічував близько 30 осіб, з яких 16 безпосередньо займалися наступальною розвідкою, а 5 служили в Технічному відділі, який Шпондровський розширив для забезпечення оперативної самостійності підрозділу. Шпондровський значно розвинув агентурну мережу в Німеччині: у листопаді 1937 року експозитура мала лише 3 активних мобілізаційних агентів у Рейху, тоді як рік по тому вона розпоряджалася вже 62 загальними та 28 мобілізаційними агентами. Оперативну діяльність полегшували інтенсивний прикордонний рух за циркуляційними картками та тісна співпраця з місцевими контрабандистами. Управління мало офіцерські пости в Хожуві, Катовиці (згодом перенесений до Цешина), Ченстохові, Оструві-Велькопольському та Новому Таргу, а його середній щомісячний бюджет становив 25,8–28 тисяч злотих.
Бойові нагороди та посмертні відзнаки
- 1921: Хрест Хоробрих
- 1985: Хрест Вересневої кампанії 1939 р. (Лондон)
- 1998: Представлення в підполковники посмертно. (Міністерство національної оборони Януша Онишкевича за підтримки прем’єр-міністра Єжи Бузека). Вручення акту номінації на 100-річчя його народження 14 лютого 1999 року в каплиці на Ясній Горі капеланом, отцем доктором майором Яном Голонкою, після того, як родина відмовилася забрати документ у WKU після отримання нетактовного виклику під загрозою 3 місяців арешту (на бланку щодо загального обов’язку захисту).
- 2009: Командорський хрест Ордена Відродження Польської Республіки (посмертно президентом Лехом Качинським)
- 2016: Пам'ятна дошка найвидатнішим випускникам славетної молодшої школи. Марціна Вадовіта у Вадовіце. Фото полковника дипл. Казімєжа Шпондровського помістили біля фотографії Кароля Войтили (Папа Римський св. Іван Павло ІІ).
Ключові досягнення Експозитури № 4:
Оперативна гра „Per-Pethe” (1935)
Дозволила польській розвідці розкрити кадровий склад та методи роботи відділення Гестапо у Битомі.
Карта передпілля (1937)
Детальна карта в масштабі 1:300 000, що показує дислокацію сил прикриття та збірних пунктів на випадок німецької мобілізації.
Розвідка фортифікацій Рейху
Визначення місць розташування німецьких будівельних управлінь, нових бункерів на південний схід від Нової Солі та земляних робіт на схід від Франкфурта-на-Одері.
Звіти про пересування Вермахту (1938)
Поточний моніторинг повернення в гарнизони частин VIII армійського корпусу після Судетської операції, отримання мобілізаційних карток та розшифровка німецьких адрес прикриття.
Виявлення військових телефонних станцій
Виявлення спеціальних телефонних станцій на випадок війни, побудованих у підвалах будівель староств, судів та муніципальних установ у німецькій Силезії.
Службові характеристики
«Капітан Шпондровський — найкращий офіцер 7-го полку важкої артилерії. Має особливий хист до викладання. Його вирізняють видатне честолюбство та сумлінність.»
генерал Мечислав Домбковський (1930)«Яскраво окреслена індивідуальність, великий авторитет. Дуже працьовитий, сумлінний... Підходить на посаду начальника штабу дивізії.»
генерал Тадеуш Кутшеба (начальник Академії Генштаба, 1932)«Завдяки постійній старанності у праці та відданості службі, що значно перевищує середню міру... він досяг видатних результатів у складних умовах.»
підполковник Вільгельм Хайнріх (начальник Експозитури № 2, 1938)Хронологія життя
Народження та ранні роки
Кросценко-над-Дунайцем. Місце народження (1 березня 1899 р.) та раннє дитинство в сімейному будинку в Підгаллі.
Вадовицький період
Шкільні роки та навчання в місцевій гімназії. Діяльність у стрілецьких дружинах. У грудні 1916 р. складає випускний іспит з відзнакою.
Вступ до Легіонів
Вступає добровольцем до Польських легіонів Юзефа Пілсудського в Гурі-Кальварії. Починає службу в артилерійській батареї.
Боротьба за незалежність та офіцерський чин
У листопаді 1918 року вступає до польської армії у Варшаві. Декретом Верховного Головнокомандувача Юзефа Пілсудського від 16 січня 1919 р. колишній хорунжий австро-угорської армії офіційно прийнятий до Війська Польського та отримав звання підпоручника. Учасник радянсько-польської війни, закінчив її в званні поручника з Хрестом Хоробрих.
Військова підготовка в Торуні
Проходить інтенсивну військову підготовку в Школі молодших офіцерів артилерії.
Служба в Ченстохові
Служба в 7-му полку польової артилерії. Одружується з Галіною Лясковською (у 1924 р. народжується син Станіслав).
Кадрова служба в Торуні
Служба в Офіцерській артилерійській школі в Торуні інструктором та ад'ютантом у званні капітана.
Вища військова школа
Навчання у Вищій військовій школі у Варшаві, отримання звання офіцера Генерального штабу у 1932 р. Призначений до II відділу Головного штабу (розвідка).
Розвідка в Силезії
Ключовий період таємної розвідувачої служби в Силезії. З 1935 р. очолює Експозитуру № 4 II відділу в Катовицях. Розкриває диверсійні мережі ворога.
Переведення до Львова
Переведений до 6-го полку важкої артилерії у Львові для подальшого призначення до штабу створюваної армії «Краків».
Начальник розвідки армії «Краків»
Призначений начальником II відділу (розвідка і контррозвідка) штаба армії «Краків», координує збір даних про німецький наступ.
Евакуація та оборона Львова
Евакуація зі штабом на схід. Направлений зі спецмісією до Львова, бере участь в обороні міста. Взятий у радянський полон після капітуляції.
Табір у Старобільську
Утримується в таборі НКВД для військовополонених. Упізнаний радянською розвідкою як високопоставлений офіцер II відділу та ізольований від інших.
Лефортово та мучеництво
Транспортований до Лефортовської в'язниці в Москві. Підданий жорстокому слідству і тортурам НКВД, він не видав жодної агентурної таємниці. Розстріляний 25.12.1940. Похований у братській могилі на Донському кладовищі в Москві.
Катинський список у Лондоні
Визнаний зниклим безвісти, внесений до першого «Катинського списку» Адама Мошинського, виданого в Лондоні.
Юридична реабілітація
За клопотанням сина Анджея та завдяки підтримці польської секції товариства «Меморіал» у Москві Головна військова прокуратура РФ реабілітує майора за відсутністю ознак злочину. У 1990-х роках Росія знищує та заперечує існування цих документів в архівах.
Посмертне звання підполковника
Міністр національної оборони Польщі посмертно присвоює звання підполковника (ppłk) за мужність у полоні та вірність батьківщині.
Командорський хрест Ордена Відродження
Президент Польщі Лех Качинський посмертно нагороджує Командорським хрестом Ордена Відродження Польщі.
Незламність під час допитів у Лефортово (1940)
Коли в січні 1940 року в Старобільському таборі з'ясувалося, що Шпондровський був високопоставленим офіцером розвідки, його негайно доставили до Москви. У Лефортовській в'язниці НКВС його допитали 9 разів. Цитати з протоколів допитів підтверджують його героїзм:
«Присяга, яку я склав, не дозволяє мені відповідати на питання, що стосуються секретної діяльності Другого відділу... Я буду відповідати тільки на ті питання, які не пов'язані з роботою Другого відділу і не є секретними... Я не можу називати прізвищ.» (10 лютого 1940 р.)
Lefortowo, 10.02.1940«Незалежно від того, що Польська держава перестала існувати — я складав присягу своїй Батьківщині та Богу і, незважаючи на обставини, вважаю своїм обов'язком зберегти в таємниці все те, що містилося в присязі.» (9 жовтня 1940 р.)
Lefortowo, 09.10.1940«Я не займався розвідувальною діяльністю на шкоду СРСР і не признаю себя винним... Я діяв на благо своєї Держави. В розвідку я потрапив за наказом свого керівництва.» (Останнє слово, 20 листопада 1940 р.)
Ostatnie Słowo, Kolegium Wojskowe ZSRR, 20.11.1940Встановлення істини
Казимир Шпондровський був засуджений до смертної кари Військовою колегією Верховного Suidu СРСР 20 листопада 1940 року за ст. 58 і розстріляний на Різдво, 25 грудня 1940 року. Тіло кремували, прах поховали у спільній могилі на Донському цвинтарі в Москві.
25 лютого 1992 року за клопотанням сина Анджея та завдяки підтримці товариства «Меморіал» Головна військова прокуратура Російської Федерації реабілітувала Казимира Шпондровського за відсутністю ознак злочину, заявивши, що він сумлінно виконував свої обов’язки в інтересах суверенної польської держави.
Проте незручні документи почали зникати. У 1995–1999 роках російська військова прокуратура відкликала свої попередні висновки, стверджуючи в подальших листах до родини, що справа про реабілітацію ніколи не розглядалася і, зрештою, що в архівах немає інформації про Шпондровського. Це свідчить про те, що досьє розвідника були навмисно знищені або засекречені в архівах Головної військової прокуратури РФ. В останню хвилину в 1996 році Анна Гришина, голова польського відділу товариства «Меморіал» у Москві, ризикуючи своєю безпекою, посприяла знаходженню та копіюванню протоколів. Анна Гришина померла за невідомих обставин 21 січня 2000 року в Москві. Раніше вона домовлялася з Анджеєм Шпондровським, що приїде до Ченстохови і привезе ще документи, здобуті великими зусиллями, щодо дипломованого майора Казімєжа Шпондровського. З цієї нагоди вона отримала спеціальне офіційне запрошення. Однак вона так і не приїхала, і листування з нею раптово обірвалося в жовтні 1996 року.
Доля документів та замітання слідів
Після офіційної реабілітації підполковника Шпондровського в 1992 році Головна військова прокуратура РФ наприкінці 1990-х років відмовилася від своїх висновків. Стверджувалося, що реабілітація ніколи не проводилася, а справа зникла з архівів КДБ/ФСБ, що свідчить про планомірне знищення документів про польських розвідників.
Історична галерея та документи
Архівні фотографії та скани документів, пов'язаних з підполковником Казимиром Шпондровським, включаючи указ президента та судові акти НКВС.
Катинь: Пам'ятаємо – Остання ручка Президента
Пам'ять про підполковника Казімєжа Шпондровського жива в наступних поколіннях. У травні 2010 року його онук Марцін Шпондровський отримав головну нагороду в історичному конкурсі «Катинь, яку ми пам’ятаємо. Малопольща» за твір, присвячений дідусеві під назвою «Дідусь, тато, я все ще пам’ятою», заснований на попередніх роботах його покійного батька Анджея Шпондровського. Нагородою в цьому конкурсі стала остання чорнильна ручка Президента Польщі Леха Качинського, яку він особисто пообіцяв і підготував перед своєю трагічною загибеллю в авіакатастрофі під Смоленськом 10 квітня 2010 року. Історія цієї ручки стала символічним мостом, що з'єднав катинський розстріл 1940 року та смоленську трагедію 2010 року.
У березні 2019 року ця відзначена робота була офіційно опублікована як наукове видання під назвою «Ми йдемо в бій життя, спільнота Вадовицької молодшої школи на шляху до незалежності» за редакцією доктора Конрада Меуса, ставши тривалим свідченням історичної пам’яті.
Боротьба за правду та орден
У 2007 р. Президент Лех Качинський посмертно підвищив у званні 8 000 жертв Катинського розстрілу, але ім'я Казимира було відсутнє у списках, оскільки вони складалися лише на основі Квинтарних книг Катині, Харкова та Мідного. Казимир же був розстріляний у московській в'язниці Лефортово і похований на Донському цвинтарі. Лише через 1,5 роки листувань та звернень онука Марчина Шпондровського до Військового міністерства за підтримки директора Малгожати Москаль та майора Мирослава Демедюка помилку було виправлено, і підполковник Шпондровський був нагороджений Командорським хрестом Ордена Відродження Польщі.
Головний приз національного конкурсу «Катинь – пам'ятаємо», вручений онуку Марчину Шпондровського в 2010 р.
Поезія пам'яті
Memento
Для вас ці слова: діти, онуки,
Щоб уберегти від забуття
Дідів, прадідів; щоб пам'ятати
Про родословну, про свої коріння.
Вони своє життя там віддали:
Катинь, Харків чи Мідне,
Щоб ми волі діждалися,
Щоб кращим було завтра твоє.
Від Осташкова та Козельська,
Таборів невідомих, Старобільська
Нехай розноситься це застереження:
Живи для Вітчизни і для Бога!
— Andrzej Szpądrowski
Rozdumy
Принижені, але гідні, вони ступили на шляхи
Останнього маршу в околиці Катині.
Поки наказ їх не зупинив: «Ставай, поляки!»
Потім був брязкіт зброї, постріли в потилицю.
Але вони не померли, а в Господі заснули.
Господь милостиву корону мучеництва їм дарував.
Воскреслі, як Польща, з неволі вони піднялися
І живуть у нас, як живе честь і Вітчизна.
Я не бачив у Катині курганів, пам'ятників,
Я не бачив у Катині квіткового килима.
Зеленіє трава в сосновому гаю;
Гранітом перебуває пам'ять, висічена в польських серцях.
— Andrzej Szpądrowski